ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЙНОЇ ЕТИКИ
Редакційна колегія журналу додержується прийнятих міжнародною спільнотою принципів публікаційної етики, що відображені у рекомендаціях Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics (COPE), керується положеннями статті 42 «Академічна доброчесність» закону України Про освіту та рекомендаціями МОН України, наданими у листі Стосовно забезпечення академічної доброчесності у закладах вищої освіти, принципами і правилами керівництва для редакторів з питань етики публікацій (Elsevier) – The Publishing Ethics Resource Kit (PERK), а також враховує важливий досвід авторитетних міжнародних журналів та видань.
Редакцією журналу вжито заходів для забезпечення високих етичних та професійних стандартів, заснованих на Принципах прозорості і кращої практики наукових публікацій. Відповідно до загальновизнаних стандартів COPE, Журнал прагне забезпечити демократичність, справедливість та інклюзивність у своїй редакційній політиці та в процесах ухвалення рішень. Усі статті розглядаються як суворо конфіденційні, і кожна оцінюється по суті без упередженості незалежно від наукових ступенів, учених звань, інституційної приналежності тощо. Ми не дискримінуємо авторів за ознакою раси, кольору шкіри, походження, національного походження, релігії або релігійних переконань, психічних або фізичних вад, стану здоров'я, генетичної інформації, статі (включно з вагітністю, пологами та пов'язаними з ними медичними станами), сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, гендерного виразу, віку, сімейного стану, статусу військового або захищеного ветерана, громадянства або інших захищених характеристик.
Щоб уникнути недоброчесної практики в публікаційній діяльності (плагіат, викладення недостовірних відомостей та ін.), з метою забезпечення високої якості наукових публікацій, визнання громадськістю отриманих автором наукових результатів, кожний член редколегії, автор, рецензент, видавець, а також заклади, що беруть участь у видавничому процесі, зобов’язані додержуватися етичних стандартів, норм та правил та вживати заходи для запобігання їх порушень. Дотримання правил етики наукових публікацій усіма учасниками цього процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості видання та виключенню можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб.
У своїй діяльності видавець несе відповідальність за оприлюднення авторських творів, що обумовлює необхідність дотримання наступних основоположних принципів та процедур:
1.1. Сприяти виконанню етичних обов’язків редакцією, редакційно-видавничою групою, редакційною колегією, рецензентами й авторами відповідно до вказаних вимог.
1.2. Надавати підтримку редакції журналу в розгляданні претензій до етичних аспектів видавцями, якщо це сприяє виконанню обов’язків редакторів.
1.3. Забезпечувати конфіденційність отриманої від автора публікації та будь-якої інформації до моменту її опублікування.
1.4. Усвідомлювати, що діяльність журналу не є комерційним проектом і не ставить за мету отримання прибутку.
1.5. Бути завжди готовим опублікувати виправлення, роз’яснення, спростування та вибачення, коли це необхідно.
1.6. Надавати редакції журналу можливість виключення публікацій, що містять плагіат та недостовірні дані.
1.7. Видавництво (редактор) має право відхилити рукопис або вимагати від автора його доопрацювання, якщо він оформлений з порушенням Правил, прийнятих у даному журнали та погоджених з Видавництвом.
1.8. Стаття, якщо вона приймається до публікації, розміщується у відкритому доступі; авторські права зберігаються за авторами.
1.9. Розміщувати інформацію про фінансову підтримку дослідження, якщо автор таку інформацію до статті наводить.
1.10. При виявленні змістовних, граматичних, стилістичних та інших помилок редакція зобов’язується вживати заходи щодо їх усунення.
1.11. Погоджувати з автором редакторську коректуру, що вноситься у статтю.
1.12. Не затримувати випуск журналу.
Автор (або колектив авторів) при поданні матеріалів в журнал усвідомлює, що несе первісну відповідальність за новизну та достовірність результатів наукового дослідження, що передбачає дотримання наступних принципів:
2.1. Автори статті повинні надавати достовірні результати проведених досліджень. Свідомо помилкові або сфальсифіковані твердження неприйнятні.
2.2. Автори повинні гарантувати, що результати дослідження, що викладені у наданому рукопису, повністю оригінальні. Запозичені фрагменти або твердження повинні бути оформлені з обов’язковим вказанням автора та першоджерела. Надмірні запозичення, а також плагіат у будь-яких формах, включаючи неоформлені цитати, перефразування або присвоєння прав на результати чужих досліджень, неетичні та неприйнятні. Наявність запозичення без посилання буде розглядатися редакційною колегією як плагіат.
2.3. Автори повинні наводити у рукопису тільки справжні факти та відомості; наводити достатню кількість інформації для перевірки та повторення експериментів іншими дослідниками; не використовувати інформацію, що отримана у приватному порядку, без відкритого письмового дозволу; не допускати фабрикації та фальсифікації даних.
2.4. Не допускати дублювання публікацій (у супроводжувальному листі автор повинен вказати, що робота публікується вперше). Якщо окремі елементи рукопису були раніше опубліковані, автор зобов’язаний послатися на більш ранню роботу и вказати відмінності нової роботи від попередньої.
2.5. Автори не повинні надавати у журнал рукопис, який був надісланий в інший журнал і находиться на розгляданні, а також статтю, вже опубліковану в іншому журналі.
2.6. Необхідно визнавати внесок усіх осіб, які так чи інше вплинули на хід дослідження, зокрема, у статті повинні бути надані посилання на праці, що були значущими для проведення дослідження.
2.7. Автори повинні дотримуватися етичних норм, виступаючи з критикою або зауваженнями стосовно досліджень третіх осіб.
2.8. Співавторами статті повинні бути вказані усі особи, що зробили суттєвий внесок у проведення дослідження. Серед співавторів неприпустимо вказувати осіб, які не брали участь у дослідженні.
2.9. Автори повинні з повагою ставитися до роботи редколегії та рецензентів і усувати вказані недоліки або аргументовано їх поясняти.
2.10. Автори повинні надавати та оформляти рукопис згідно з прийнятими у журналі правилами.
2.11. Якщо автор виявить суттєві помилки або неточності у статті на етапі її розглядання або після її опублікування, він повинен негайно повідомити про це редакцію журналу.
2.12. Автори повинні надати редакційній колегії або видавцю докази правильності первинної статті або виправити суттєві помилки, якщо про них редакційну колегію або видавця повідомили треті особи.
Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів, внаслідок чого його дії повинні мати неупереджений характер, що полягає у виконанні наступних принципів:
3.1. Рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ, який не можна передавати для ознайомлення або обговорення третім особам, які не мають на це повноважень від редакції.
3.2. Рецензенти зобов’язані знати про те, що отримані ними рукописи є інтелектуальною власністю авторів і належать до відомостей, що не підлягають розголошенню. Порушення конфіденційності можливе тільки за умови заяви рецензента про недостовірність або фальсифікацію матеріалів, що викладені у статті.
3.3. Рецензент повинен звертати увагу головного редактора на суттєву або часткову схожість рукопису, що оцінюється, з будь-якою іншою роботою, а також на факти відсутності посилань на положення, висновки або аргументи, що були раніше опубліковані в інших працях цього або інших авторів.
3.4. Рецензент повинен відзначити відповідні опубліковані праці, що не процитовані (у статті).
3.5. Рецензент зобов’язаний надати об’єктивну та аргументовану оцінку викладеним результатам дослідження та чітко обґрунтовані рекомендації. Персональна критика автора не допускається.
3.6. Зауваження і побажання рецензента повинні бути об’єктивними та принциповими, спрямованими на підвищення наукового рівня рукопису.
3.7. Рецензент повинен виносити рішення на підставі конкретних фактів та наводити докази свого рішення.
3.8. Рецензентам не дозволяється робити копії з рукописів для власних потреб.
3.9. Рецензенти не мають права використовувати в своїх інтересах знання про зміст роботи до її опублікування.
3.10. Рецензент, який не має, на його думку, належної кваліфікації для оцінки рукопису або не може бути об’єктивним, наприклад, у випадку конфлікту інтересів з автором або організацією, повинен повідомити про це редактора з проханням виключити його із процесу рецензування даного рукопису.
3.11. Відгук на статтю є конфіденційним. ПІБ рецензента знають відповідальний секретар та головний редактор журналу. Ця інформація не підлягає розголошенню.
У своїй діяльності головний редактор несе відповідальність за оприлюднення авторських творів, що обумовлює необхідність дотримуватися наступних основоположних принципів:
4.1. При прийнятті рішення про публікацію головний редактор наукового журналу керується достовірністю наданих даних та науковою значущістю роботи, що розглядається.
4.2. Головний редактор повинен оцінювати інтелектуальний зміст рукописів незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних поглядів, походження, громадянства, соціального статусу або політичних уподобань авторів.
4.3. Неопубліковані дані, що отримані із наданих на розгляд рукописів, не повинні використовуватися для особистих цілей або передаватися третім особам без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в процесі редагування та пов’язані з можливими науковими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої користі.
4.4. Головний редактор не повинен допускати до публікації інформацію, якщо є достатньо підстав вважати, що ця інформація є плагіатом.
4.5. Головний редактор у своїй діяльності зобов’язується:
– постійно вдосконалювати наукову якість журналу;
– дотримуватися принципу свободи думки;
– прагнути до задоволення потреб читачів та авторів журналу;
– виключати вплив інтересів бізнесу або політики на прийняття рішення про публікацію матеріалів;
– приймати рішення про публікацію матеріалів, керуючись наступними головними критеріями: відповідність рукопису тематиці журналу; актуальність, новизна та наукова значущість наданої статті; ясність викладу; достовірність результатів та завершеність висновків; якість дослідження та його актуальність є основою для рішення про публікацію;
– вживати всіх розумних заходів для забезпечення високої якості матеріалів, що публікуються, та захисту конфіденційності персональної інформації;
– враховувати рекомендації рецензентів при прийнятті остаточного рішення про публікацію статті. Відповідальність за рішення про публікацію повністю несе редколегія журналу;
– обґрунтовувати своє рішення у випадку прийняття або відхилення статті;
– надавати авторові рецензованого матеріалу можливість для обґрунтування своєї дослідницької позиції;
– при змінах у складі редакційної колегії не скасовувати рішення попереднього складу про публікацію матеріалу.
4.6. Головний редактор разом з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а також при виявлення конфліктної ситуації вживати всіх необхідних заходів для відновлення порушених прав.
4.7. Уся відповідальність за організацію прийняття статті, присвоєння їй унікального коду, призначення рецензента, забезпечення віртуального спілкування між рецензентом і автором статті, повідомлення автора про опублікування або відхилення рукопису лежить виключно на редакції. Відповідальний і неупереджений підхід до виконання цих обов’язків
передбачає, що редакція бере до уваги рекомендацію рецензента – фахівця відповідної наукової галузі – відносно якості й достовірності рукопису, поданого до публікації. Проте статті можуть бути відхилені без рецензування, якщо головний редактор установлює, що вони не відповідають профілю журналу або базовим вимогам щодо ставляться до наукових статей (див. Порядок рецензування рукописів статей).
4.8. Редакція має право вилучити вже підготовлену до опублікування статтю, якщо з’ясується, що в процесі її написання було порушено чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, а також особу, що рекомендує, та організацію, де робота виконувалася.
4.9. Відповідальність і права головного редактора журналу відносно до будь-якого поданого рукопису, автором якого є, власне, сам головний редактор, делегуються будь-якій іншій кваліфікованій особі.
5.1. Дотримання видавничої етики редакційною колегією.
5.2. Дотримання керівних принципів при відхиленні статей.
5.3. Підтримка цілісності академічного письма.
5.4. Запобігання завдавання збитків інтелектуальним та етичним нормам при наявності комерційних інтересів.
5.5. Готовність публікувати виправлення, роз’яснення, відхилення та вибачення, коли це необхідно.
5.6. Запобігання публікації плагіату та шахрайських даних.
Щоб уникнути випадків порушення публікаційної етики, необхідно виключити конфлікт інтересів усіх сторін, що беруть участь в процесі опублікування рукопису. Конфлікт інтересів виникає в тому випадку, якщо у автора, рецензента або члена редколегії наявні фінансові, наукові або особисті взаємовідносини, що можуть вплинути на їх дії. Такі взаємовідносини називають подвійними зобов’язаннями або конкуруючими лояльностями. З метою запобігання конфлікту інтересів та відповідно до прийнятих етичних норм журналу на кожну із сторін покладаються наступні обов’язки.
Редактор зобов’язаний:
– передати рукопис для розгляду іншому члену редколегії за наявності у первісно призначеного рецензента конфлікту інтересів з автором наданого рукопису;
– запитувати у всіх учасників процесу опублікування рукопису інформацію про можливість виникнення конкуруючих інтересів;
– приймати рішення щодо публікації вказаної у листі автора інформації, що стосується конфлікту наукових та/або фінансових інтересів, якщо вона не є конфіденційною і може вплинути на оцінку опублікованої праці читачем або науковою спільнотою;
– забезпечити публікацію поправок, якщо інформація про конфлікт інтересів була отримана після опублікування статті.
Автор зобов’язаний:
– вказати місце своєї роботи та джерело фінансування дослідження.
Рецензент зобов’язаний:
– повідомити головного редактора про наявність конфлікту інтересів (подвійних зобов’язань, конкуруючих інтересів) та відмовитись від експертизи рукопису.
Дослідження за участю людей
Усі наукові дослідження за участю людей повинні проводитися відповідно до принципів, викладених у Гельсінській декларації. Перед початком дослідження необхідно отримати етичне схвалення комітету з етики відповідного ЗВО, щоб підтвердити відповідність дослідження національним та міжнародним рекомендаціям щодо проведення досліджень на людях. Заява, що підтверджує це, повинна бути включена до рукопису, який повинен містити детальну інформацію про назву комітету з етики та номери довідок/дозволів, якщо такі є.
При описі різних груп за ознакою раси, етнічної приналежності, віку, захворювань, інвалідності, релігії, статі, гендерної приналежності, сексуальної орієнтації тощо не слід використовувати стигматизуючі і дискримінаційні формулювання.
Якщо дослідження передбачає участь людей як об’єктів дослідження, учасники (або їх опікуни, якщо вони не є повнолітніми або не в змозі дати інформовану згоду) повинні надати інформовану письмову згоду на участь у дослідженні. Заява, що підтверджує це, повинна бути долучена до рукопису. Автори повинні бути готові надати підписані та датовані копії до редакції журналу за запитом. У дослідженнях, в яких було отримано усну інформовану згоду, а не письмову, це повинно бути пояснено та зазначено в рукописі. Згода на публікацію заяв повинна підтверджувати, що деталі будь-яких зображень, відео, записів тощо можуть бути опубліковані, і що особі (особам), що дає згоду, було продемонстровано зміст статті для публікації. Згода на публікацію є обов'язковою вимогою журналу і не може бути скасована комітетом з етики.
Людська гідність
У наукових дослідженнях до всіх людей, як живих, так і померлих, слід ставитися з гідністю та повагою. Етична практика наукових досліджень вимагає від дослідників пильності у забезпеченні того, щоб їхня робота мінімізувала ризик і не завдавала шкоди учасникам. Особливу увагу слід приділяти захисту гідності і благополуччя вразливих учасників, включаючи, але не обмежуючись цим, дітей, біженців, шукачів притулку, мігрантів, вразливих осіб або осіб, поміщених в спеціальні установи, а також всіх, у кого може не вистачати можливостей дати усвідомлену згоду.
Дослідження за участю дітей та підлітків: необхідно отримати письмову інформовану згоду від батьків/опікунів учасників, які юридично не є повнолітніми, за винятком рідкісних випадків, коли діти можуть дати згоду самостійно (наприклад, емансиповані неповнолітні). Вік повноліття визначається країною, в якій проживають учасники дослідження, і зазвичай становить 16-18 років. В ідеалі дослідникам слід також, по можливості, заручитися згодою дітей. До рукопису має бути додано заяву, що підтверджує отримання інформованої згоди. У випадках, коли було отримано усну, а не письмову інформовану згоду, це повинно бути пояснено та зазначено в рукописі. Відповідно до принципів, викладених у Нюрнберзькому кодексі та Звіті Бельмонта, інформована згода повинна бути надана добровільно, без будь-якого примусу чи підкупу.
Вразливі групи населення: автори повинні бути знайомі з дисциплінарними, інституційними та національними/міжнародними керівними принципами щодо досліджень вразливих груп населення. Глобальна Асоціація дослідників проблеми торгівлі людьми та Рада з економічних та соціальних досліджень підготували керівництво щодо проведення досліджень за участю цих груп.
Зображення: дослідники повинні переконатися, що учасники повністю розуміють переваги та ризики, пов'язані з розміщенням фотографій, а також те, як ці фотографії будуть використовуватися, зберігатися та поширюватися.
Принизливі та стигматизуючі формулювання: при описі груп за расою, етнічною приналежністю, віком, захворюваннями, здібностями, релігією, статтю, сексуальною орієнтацією чи іншими категоріями ідентичності слід використовувати нестигматизуючі та недискримінаційні формулювання. У тих випадках, коли конкретне дослідження може зажадати включення принизливих або образливих виразів (наприклад, прямих цитат, розшифрованих інтерв'ю, текстів пісень тощо), автори повинні чітко вказати наукову мету такої термінології.
Попередження про зміст: автори повинні розглянути можливість включення попереджень про зміст, якщо статті містять особливо графічний або культурно значущий вміст. Автори повинні бути готові надати додаткову інформацію та документацію щодо методів дослідження та дозволів до редакції журналу за запитом. Редактори журналу і видавець залишають за собою право відхиляти статті, які не відповідають вищевказаним вимогам.
Дослідження, що включають результати опитувань
Дослідники повинні переконатися, що вони поінформували всіх учасників про те, чому проводиться дослідження, чи забезпечується анонімність і як зберігаються дані, які вони збирають. Завжди слід враховувати право учасника на конфіденційність, і він повинен бути повністю поінформований про цілі дослідження та пов'язані з ним ризики. Необхідно зафіксувати його добровільну згоду на участь і дотримуватися всіх вимог законодавства про захист даних. Як і у всіх наукових дослідженнях, перед проведенням дослідження необхідно отримати схвалення відповідного комітету з етики. Заява, що підтверджує це, повинна бути включена в рукопис. У випадках, коли етичне схвалення оглядових досліджень не потрібне, автори повинні включити в рукопис заяву, що пояснює це.
Дослідження за участю корінних громад
Автори повинні бути в курсі будь-яких конкретних процедур затвердження етики, яких слід дотримуватися при проведенні досліджень у громадах, де можуть існувати обмеження або спеціальні процедури. Автори також повинні знати про культурні особливості або обмеження, пов'язані з будь-якими зображеннями, включеними в їх рукописи. Наприклад, в культурі австралійських аборигенів може знадобитися додаткове схвалення старійшини громади. Авторам, які працюють з цими громадами, рекомендується ознайомитися з керівними принципами Australian Institute of Aboriginal and Torres Strait Islander Studies (AIATSIS) щодо дотримання етичних норм публікації.
Дослідження, що включають дані з соціальних мереж
Вчені, які використовують дані, зібрані з платформ соціальних мереж (Twitter, Facebook, Instagram тощо), повинні бути обізнані про національні закони та етичні рекомендації щодо збору та публікації такої інформації. Коли дослідники взаємодіють з окремими особами або отримують особисту інформацію, вони повинні отримати етичне схвалення перед проведенням дослідження. Дослідники також повинні забезпечити належну анонімність та отримати інформовану згоду від усіх, хто потенційно може бути ідентифікований. Будь ласка, зверніть увагу, що не всі дані можуть бути зібрані з метою добросовісного використання або захисту авторських прав. Автори повинні ознайомитися з політикою користувачів платформи соціальних медіа або умовами надання послуг у регіоні, де проводилося дослідження, щоб визначити, чи потрібен дозвіл платформи. Авторам рекомендується ознайомитися з відповідними рекомендаціями, такими як заява про етику і концептуальні основи від Social Data Science Lab і етичні рекомендації з цифрових досліджень від Британської Соціологічної асоціації.
Порушення
При виникненні ситуації, пов’язаної з порушенням публікаційної етики з боку редактора, автора або рецензента, потребується обов’язкове розслідування. Це розповсюджується як на опубліковані, так і неопубліковані матеріали. Редакційна колегія зобов’язана затребувати роз’яснення без залучення осіб, які можуть мати конфлікт інтересів з однією із сторін.
Рекомендації на випадок ретракції або внесення виправлень
Відповідальність редакторів
У разі неправомірної поведінки редактор журналу несе відповідальність за вирішення проблеми. Він або вона можуть співпрацювати з іншим співредактором, членами редакційної колегії та міжнародної наукової ради, рецензентами та експертами в цій галузі.
Документація
Проблема буде належним чином задокументована. Всі фактичні питання повинні бути задокументовані: хто, що, коли, де, чому. Всі відповідні документи повинні бути збережені, зокрема, відповідні статті.
Належна правова процедура для авторів
Редактор журналу повинен зв'язатися з відповідним автором або з особами, які володіють інформацією, пов’язаною з публікацією, або з автором, який надсилає матеріали до журналу, або з іншими пов’язаними особами чи співавторами. Таким чином, автору надається можливість відповісти на скаргу, твердження чи суперечку або прокоментувати їх.
Доступ до даних і їх зберігання
При необхідності редактори рекомендують авторам поширювати дані, які використовуються для наукових публікацій. Дані дослідження – це результати спостережень або експериментів, що підтверджують результати досліджень. Редактори рекомендують авторам вказати доступність своїх даних у заяві про дані, що додається до поданої статті. За допомогою заяви про дані автори можуть бути прозорими щодо даних, які вони використовували в статті.
Чесна гра та редакційна незалежність
Головний редактор оцінює подані рукописи виключно на основі їх академічних достоїнств (важливість, оригінальність, обґрунтованість дослідження, ясність) та їх відповідності тематиці журналу, незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, етнічного походження, громадянства, релігійних переконань, політичної філософії, належності до певної установи чи інших факторів. Рішення щодо редагування та публікації не визначаються політикою урядів чи будь-яких інших відомств, не пов'язаних із самим журналом. Головний редактор має повну владу над усім редакційним контентом журналу і термінами його публікації.
Конфіденційність
Головний редактор і члени Редколегії та Міжнародної редакційної ради не розкривають жодної інформації про поданий рукопис нікому, крім відповідного автора, рецензентів, потенційних рецензентів, інших редакційних консультантів та видавця, залежно від обставин.
Розкриття інформації та конфлікти інтересів
Головний редактор, члени редколегії та Міжнародна редакційна рада не використовуватимуть неопубліковану інформацію, розкриту у поданому рукописі, для своїх дослідницьких цілей без явної письмової згоди авторів. Конфіденційна інформація або ідеї, отримані редакторами в результаті роботи з рукописом, будуть зберігатися в таємниці і не будуть використовуватися в особистих цілях. Редактори відмовляться від розгляду рукописів, в яких у них виникне конфлікт інтересів, що виникає внаслідок конкуренції, співпраці чи інших відносин/зв'язків з будь-яким із авторів, компаній чи установ, пов'язаних з публікаціями; натомість вони попросять іншого члена редакції обробити рукопис.
Рішення про публікацію
Редактори стежать за тим, щоб всі подані рукописи, які розглядаються для публікації, проходили рецензування як мінімум двома рецензентами, які є експертами в даній галузі. Головний редактор несе відповідальність за прийняття рішення про те, який із поданих до журналу рукописів буде опублікований, виходячи з достовірності розглянутої роботи, її важливості для дослідників і читачів, зауважень рецензентів і діючих в даний час вимог законодавства щодо наклепу, порушення авторських прав і плагіату. Головний редактор може проконсультуватися з іншими редакторами або рецензентами при прийнятті такого рішення.
Участь і співпраця в розслідуваннях
Редактори (спільно з видавцем та/або громадськістю) будуть реагувати у разі виникнення етичних проблем щодо поданого рукопису або опублікованої статті. Кожне повідомлення про неетичну поведінку видавця буде розглянуто, навіть якщо воно буде виявлено через роки після публікації. Редактори журналів керуються блок-схемами COPE при розгляді справ про підозри в неправомірній поведінці. Якщо в результаті розслідування етичні підозри виявляться обґрунтованими, у журналі буде опубліковано виправлення, спростування, висловлення занепокоєння чи іншу примітку, яка може бути актуальною.
Відповідні виправлення
У випадку, якщо було або, здається, що відбулося порушення правил, або якщо були здійснені необхідні виправлення, редакційна колегія розглядає різні випадки, дотримуючись відповідних рекомендацій COPE. Ми будемо приділяти особливу увагу тому, щоб відрізняти випадки добросовісної людської помилки від навмисного обману. COPE заявляє, що:
- редактори журналів повинні розглянути можливість відкликання публікації, якщо вони мають чіткі докази того, що результати є неправдивими або через неправомірні дії (наприклад, фальсифікацію даних), або через добросовісну помилку (наприклад, прорахунок або експериментальну помилку). Спростування також є доречним у випадках надмірної публікації, плагіату та неетичних досліджень;
- редактори журналів повинні розглянути можливість висловлення занепокоєння, якщо:
(1) вони мають підстави вважати, що автори допустили порушення під час проведення досліджень або публікації, але у них недостатньо доказів;
(2) є докази того, що результати є ненадійними, але установа, в якій працюють автори, не буде розслідувати цю справу;
(3) вони вважають, що розслідування передбачуваної неправомірної поведінки, пов'язаної з публікацією, або не було, або не буде справедливим, неупередженим або остаточним;
(4) або розслідування ведеться, але рішення буде винесено не скоро.
Механізм усунення порушень публікаційної етики
Редакція, рецензенти або читачі мають право прийняти розумні міри, коли вони підозрюють або вбачають будь-які порушення публікаційної етики. Якщо редакція або рецензент виявили недоброчесність у матеріалах статті, вони мають діяти відповідно до специфіки виявлених порушень:
• сфабриковані дані в представленому рукописі
• наявність нерозкритого в представленій статті конфлікту інтересів
• етична проблема в представленому рукописі
• поради з виявлення проблем авторства
Якщо читачі виявили недобросовісність у публікаціях, вони мають діяти за наступними алгоритмами в кожному з нижче представлених випадків за окремою блок-схемою:
• в опублікованій статті був запідозрений плагіат
• є підозра щодо наявності в опублікованій статті сфабрикованих даних
• є підозра у наявності нерозкритого в конфлікту інтересів
• є підозра, що рецензент присвоїв авторську наукову ідею або дані